Результати пошуку слова: Хаз

Стратон Стратонович уперше за своє керівне життя почергово подавав (перед тим, звичайно, по-хазяйськи вмостившись за столом) свою руку, але робив це так, ніби вручав кожному по маленькому французькому сувенірові. … Тільки переступив поріг- не встиг оговтатися, а хазяїн тут як тут: «Же ву прі, мосьє».

– Хазяїне,, що хочеш бери! … Босяк, залицявся до хазяйської дочки. … Негоже хазяїнові так сина одягати. … Ожени його, бо не буде хазяїном, – … Дівчина дебела, хазяйновита. … В Канівському ЧОНі, а чи в Канівських плавнях, які тягнуться до Азовського моря, де вже хазяйнує Улагай. … Не хочеш – лишайся вдома, хазяйнуй.

Міля сахнулося, спаленіла, затрусила сухенькою голівкою, ховаючи від хазяйки очі: –  … – зчудувалася налякана хазяйка. … Мовчазність Жоржетти ще більше насторожила хазяйку. … Нарешті, зрозумівши, що день білий і небезпека минула, хазяйка з допомогою покоївки вибралась зі схованки.

Сніжногривий, здригаючись в агонії, сповз з тіла мимоволі убитого ним хазяїна. … До того ж він може мати лише одного справжнього хазяїна. … Занадто поспішно і занадто далеко зайшов новий хазяїн. … – Тепер час відрекомендуватися хазяям…» – … Як належить відданому слузі, Сем міцно тримав хазяїна за руку і силкувався здолати сонний одур.

Родич мiй був хазяїн заможний, хлiбороб; шiсть пар волiв у його велося, два плуги орали на хлiб; брав i сiножатей у людей з сторiн. … Хазяїн був чоловiк кремезний i норовливий. … Вона як ганила чоловiкiв-мисливцiв, так ще гiрше їй було хазяйку, мовляла, непутящу бачити у сiм'ї.

— Цікаво, що біороботи, які мають багато грошей, почувають себе хазяями життя, хоча насправді вони є лише хазяями існування, — … — Підкреслюю, саме хазяями існування. … Наприклад, точно таким хазяїном існування в своєму середовищі є звичайна амеба, природна мета якої проіснувати шляхом пожирання найближчого сусіда.

 Так, хазяїне! … –  Так, хазяїне!  …  Так, хазяїне. … –  Так, хазяїне! …  Вибач, хазяїне, не можу. … Якби ж роботи знали туди дорогу… Пауелл випалив запитання й у відповідь дістав тупувате: “Так, хазяїне”. – … –  Так, хазяїне. … –  Хазяїне, – … –  Що, хазяїне? … –  Пробачте, хазяїне, – … – Я не повинен рухатися без хазяїна, але вам загрожує небезпека.

На темносиньому небі плаває ясний місяць, наче хазяїн обдивляється своє добро: заглядає в глухі кущі, під великим деревом розкидає, мов з павутини виткану, узорчату сітку, на Пслі плететься з легенькими хвилями, хитається на їх, мов мала дитина на дощечці, а на полях, по долині, наче сніг, розсипає свій промінь білий.

Бо це було з їхнього боку признання вікової кривди українського народу, признання його права на істнування, це був благородний, можливий тільки в такі високі хвилини, чистий, безсторонній осуд усієї тієї неправди й злочинства, яке вчинялося століттями тут „на нашій не своїй землі” над хазяїном її й господарем, —

Після довгих розпитувань манівцями Сорель переконався, що його син їстиме з хазяїном і хазяйкою, а в ті дні, коли будуть гості,— в окремій кімнаті, з дітьми. … «Гуляю собі спокійнісінько, наче я сам собі хазяїн. … — З охотою, любенький абатику,— сказала хазяйка «Посольського готелю»,—