Результати пошуку слова: Хмара

ЩЕРБАКОВ Володимир – Сім стихій

Posted on by / 0 Comment

А високо над нами, в чорних розривах між північними хмарами, спалахували справжні зорі. … Хмаровиння трьома шарами огортало планету, три ряди блискавок висвітлювали чорний простір між хмарами, три дощі зливались у дикому ревищі, навально падаючи вниз, народжуючи океани. … Діяв й інший фактор: пилова хмара над континентами.

ЛЕМ Станіслав – Фіаско

Posted on by / 0 Comment

Вкриті хмарами вулканічні стіни кратера розступилися, й перед очима постала улоговина. … Анґус ішов, а хмара зростала й зростала, ніби бар’єр материкового льодовика. … Поверхня тріснула, мов скляна, звідти посипалося кришиво, потім щось загуркотіло, й на нього обвалилася хмара легкого щебеню й кристалічного пилу.

ЛЕМ Станіслав – Едем

Posted on by / 0 Comment

Вирване з корінням дерево здійнялося кроною в небо, останній оберт обода шпурнув його вниз, тисячі пузирчастих листочків з сичанням полопалися, над потрощеною конструкцією, що куксами зарилася в кручу, здійнялася хмара білуватих, схожих на порхавку насінин, і все затихло.

БАГРЯНИЙ Іван Павлович – Людина біжить над прірвою

Posted on by / 0 Comment

А в свята вистоював він у ньому разом зі школярами, або з батьком і з матір’ю, в хмарах ладану, в морі звуків, зітхань і гарячих молитов, – … Тяглися, либонь, так, як колись жиди до Мойсея, що стояв на горі Синаї за хмарами, готуючи скрижалі спасіння… Млин стояв у центрі міста на узвишші, як на долоні, і все було добре видно.

ФРАНКО Іван Якович – ПОЕЗІЇ, ЩО НЕ ВВІЙШЛИ ДО ЗБІРОК

Posted on by / 0 Comment

Стояли люди, мов хмара давніх, вічних бід овіяла їх душу сумом. … Мов рожева хмара В палкім промінні сонця, промигнула В душі його щаслива та й болюща Доба любовних зітхань, сліз, надій І розчаровань, болів і утіх, Таємних, страсних поглядів, случайних Хвилевих стріч, німих запитань, признань.

ПАЛЕОКОНТАКТ: МІФИ ЧИ РЕАЛЬНІСТЬ? Іван Мозговий

Posted on by / 0 Comment

У фольклорі південних слов’ян постає Огняник – дракон, що літає у хмарах та іноді падає на землю у вигляді вогняних іскор; з ними ототожнювали грозу. … “І побачив я, аж ось бурхливий вітер насував із півночі, велика хмара та палаючий огонь; а навколо неї – сяйво, а з середини його – ніби блискуча мідь, з-посеред вогню.

ВЛАДКО Володимир – Нащадки скіфів

Posted on by / 0 Comment

Це сірувате з фіолетовим відтінком світло нагадувало пізній присмерк або похмурий дощовий день, коли все небо буває затягнене важкими хмарами. … Дивне, присмеркове світло, як буває надвечір, коли сонце сховається за важкими й темними хмарами. … З-за лісу випливала велика чорна хмара.

Микола Хвильовий – Синi етюди

Posted on by / 0 Comment

Знову налетiла темна хмара й забризкали сiрi води. … …Набiгає хмара лiтня, пахне дощем. … Налетiла на вiкно сiра хмара, i стало волохато. … Над ними буревiсники, над ними в хмарах сховано блукають бурi. … Iз пiвночi попливла хмара, теж iшла на захiд. … Iнодi з моря пролiтала самотня хмара i, сполохано озираючись, бiгла й зникала за обрiєм.

МИРНИЙ Панас – Повiя

Posted on by / 0 Comment

Наче ясне небо покрилося темними хмарами, потемнiло Грицькове лице; очi загорiлися-запалали. … Тяжкi та нерадiснi думки снували у її головi, одна поперед другої щипали за серце, чорними хмарами укривали душу. … Сонце, цiлий день закрите хмарами, надвечiр вибилося з своєї неволi i, сiдаючи за гору, обливало червоним свiтом усе село.

ЩЕРБАК Юрій – Хроніки міста Ярополя

Posted on by / 0 Comment

Повстанці поглянули в небо, в якому прозрівав бляклий день, у небо, подзьобане подертими хмарами, неначе після екзекуції. … У ньому прокинулася туга за хмарами – за важкими, сліпучо-білими, мов виливки якогось нового металу, хмарами, що завше мандрували над його батьківщиною.