Результати пошуку слова: Хоч би

Панського оленя невільно стріляти, хоч би тебе самого хотів ізжерти, не то сіно. Перш чотири рази язиком поверни, поки скажеш слово, хоч би й правдиве… Бог заборонив накладати руки на людське життя, хоч би й своє власне. — Можу хоч би й завтра. Мені хоч би одну днину на волі бути та й побачити все те, за чим так дуже банно.

8) Любов нiколи не зникае, хоч би й пророцтва Припинились, хоч би й мови замовкли, хоч би й знаття затратилися. А щастя мого життя я не буду через вiросповiдання нищити й матiр своеi дитини, хоч би була й поганкою, покидати. Морально вiн не збивався, хоч i як вiн себе змарнував.

хоч би – сполучник з часткою незмінювана словникова одиниця

От, хочби й минулої ночі: Марочко прокинувся, та й заплакало воно, сердешне; я собі, як мертва, сплю, а вона… і Господь її знає, як вона почула з другої хати! І от уже котрий місяць вона в нас, а хочби тобі раз на село пішла. От хочби й наші Бурта, — Хоч би й у нас таких панів насіяти!

А од мене хоч би хоч вість. Хоч би в невір-землі. Хоч би ж забути на часину той темний похорон без мар – як звірі й тіла отласину істягнуть з білих костомар! Хоч би літала в комин. Нікого не зловлю, хоч би хоч і погнавсь. Обличчя в нього сіре, кам’яне, а зуби – ніби хоче мене з’їсти.

А я, здається, вмер би, аби хоч раз ще голос твій почуть! – якби хоч знаття. Хоч би хоч голос чий долинув! Хоч би хоч попрощатися із ким! Не був би ти самотній на віку, якби хоч раз в судьбі своїй бродячій зустрів колись ти дівчину таку! Хоч би десь вийшла в церкву, поміж люди, а то ж одна, ніколи і нікуди.

Така честь була і хліборобам, хоч би і один син у батька був, не дуже вона на се дивилася. Я собі з мужички стала б панею, муж в мене молодий, хороший як намальований, хоч на місяць, а пановала б; а опісля, хоч би що з ним не зробилося, хоч би він і постраждав що через мене, хоч би і покинув мене, а я собі і байдуже!

Хоч би вони як не розписували, а нам не можна йти: нам не суть удобно, нам ніколи! Я тут є сотник, голодувати не буду: той прийде з хлібом, той з паляницею, той з буханцем, а інший і мішечок борошна привезе; аби б тільки позивались, то нам, старшині, і дощі не під час, хоч би ти їх, тітусю, і повік держала у себе під покутем.

Чи багато з вас, панове, що маєте хоч одну кріпацьку душу, посадить біля себе кріпака, хоч би людина ця була найбільшим ґенієм у світі! Хоч би що там було, а я йому здобуду волю. Ось уже, хвалити Бога, тридцять літ, як ми з ним не розлучались ні на день єдиний, а тут узяв та й поїхав, і хоч би слово сказав.

Григорій Федорович Квітка-Основ’яненко Маруся Посвящается Анне Григорьевне Квитке [1] Часто мені приходить на думку: чого б то чоловікові так дуже пристращатись на сім світі до чого-небудь, не то щоб до якої вещі, а то хоч би і до наймиліших людей: жінки, діточок, щирих приятелей і других?