Skip to content Хоч на час увiльнитись вiд нього, забути, спочити. …
Ти бичуєш святу тишу землi скреготом фабрик, громом колiс, брудниш повiтря пилом та димом, ревеш вiд болю, з радостi, злостi. …
Я живу не так, як хочу, а як ти менi кажеш в твоїх незлiченних “треба”, у безконечних “мусиш”.