Результати пошуку слова: Христинин

Ломицький увійшов в Христинину кімнату. В Христининій кімнаті неначе жив якийсь нетяга-бурлака в спідниці. Його вишивали ще за панщини двірські дівчата для Христининої матері. Узенькою стежечкою він швидко дійшов до горбика недалечке од моря, де стояла Христинина дача, попросту сказати,- рибальська невеличка хатинка.

Різкі Христинині компліменти його застилали трохи й збентежили.

Згодом, зустрічаючи їх утрьох, Христину, її чоловіка та їхню Оленку, а ще дужче Христинину маму, що прогулювалася з онукою перед будинком, Матильда ковтала шкрябку зернину надії, з якої так нічого й не вибуялося.

…розмова з прислугою, Христина, досi не примiчена ним, врода – все те, мов живе, ставало перед ним, вертiлося перед очима у темнiй темнотi… I сам вiн не знає чого – рядом з Христининою постаттю метушилася попадина, невеличка, тендiтна, з блакитними веселими очима.

А з Христининими легенями i дiйсно було щось неладне: кихикала – тихо й сухо.