Результати пошуку слова: Хтозна-кому

хто́зна-кому – займенник чоловічого роду відмінок називний родовий давальний хто́зна-кому знахідний орудний місцевий

…давальний хто́зна-кому́ знахідний хто́зна-кого́ орудний хто́зна-ки́м місцевий на/у хто́зна-кому́, хто́зна-кі́м, хто́зна на ко́му, хто́зна на кі́м [розм.]

Там, де череп має отвір для хребта, в підлозі зяяв колодязь хтозна-якої глибини, а за ним підносився трон, на якому, мов полум’яні шаблі, перетиналися смуги світла, що падало з високих вікон, розміщених як очниці срібного черепа. Дати будь-які знаряддя хтозна–кому в руки – це ж те саме, що пороздавати гранати дітлахам.

Ціла хмара брунатних спор закрутилася перед очима, сплітаючись у химерне павутиння; розірвавши його, астронавт з жахом побачив, що двері останнього відсіку стали тонкими й дірявими, немов бляшанка, що хтозна-скільки пролежала на морському дні. Наш вік, звичайно, довший, але хтозна, кому з нас більше даровано.

Хтозна, кому вірити, поки справа не з’ясована.

хтозна, що кому на Новий рік знадобиться.

Боже, що може бути страшнiшим, нiж коли вiн присунеться до хати в такому виглядi, а до всього з такими страшними злочинами. Не дай Бог попасти такому у пазурi. Щенюка мусить Володько доглядати самий, вiн швидко росте i хтозна чи вдасться довго продержати його в схованцi. Йому вже хтозна-що видається.

Коли ти мені розповів отеє недавно про по-веденцію вашого веселого братства колобродів, то мені хтозна-як закортіло в нього вступити – як ніколи й нікому.

У цьому невеликому образі, в його чорноті, в нахмуреності забрудненій мовби таїлася наша осторога та оберега. кивав він пальцем кому? Це так по-людському, розумієте? — А внизу над підлогою відлупався також шматок тиньку, з-під якого виглядає інше мальовидло, напевне, старше, первісне, яке чомусь хтозна-коли було заштукатурене.

По-якому то ви говорили вві сні? нікому ще не вдавалось затримати його, той цвіт, надовго, навічно… Як та чому — про це, сестрички, буде ще кому доповідати… …похмурого гаражного підземелля з його низькою, в сталевих балках стелею, вже воно ніби хтозна й коли було з тим своїм службовим телеоком, яке недремно звідкись споглядало…