Результати пошуку слова: Хтозна-чому

Все це страшенно пригнічувало, і часом, хтозна навіть чому, на тілі в мене аж сироти виступали.

Здавалось, я мав би відчувати полегшення, але на душі мені було, хтозна–чому, надзвичайно важко й прикро.

Та й хтозна, в чому те щастя… Щастя стрибонуло на неї пухнастим невдоволеним клубком.

(Тут усмiхнувся, хтозна чому, вимушено).

Але він і сам відчував у серці крижаний холод, хтозна–чому не жалів Розенроха.

Якщо між часткою і займенником з’являється прийменник, то всі три слова пишуться окремо: ні про кого, будь для чого, аби з ким, хтозна в чому.

тихою, теплою, i чомусь вiчно заспаною. … – Нi, чому ж… … – "Стареньким" батько чомусь називав мене ще з дитячого садка. … Хтозна, що воно там наговорило про мене, це дiвча. … Чому все взялося iнеєм? … Та й хтозна, чи вовки вмiють плавати. … Втiм, хтозна, може, тут i не заведено замикати їх.

Так, вона розгубилася – подумати тільки: стояла перед ним у чому народила матуся, і хтозна, що далі робила б, якби Ворон не відвернувся.

– Але чому? … – Хтозна! … А все чому? … Ось чому ми так поспiшали до шинку. … I справдi: чому б сектантовi не пошитися в дурнi?” “ … А все чому? … – Чому ж бо? … А чому? … – Та хтозна… – … Хтозна, раптом молодята неписьменнi!

Володько ж надто крутий i не знає милосердя, допiкає до живого… I знає чому. … I чому то тепер немає “того риби та рака”? – … А то ж чому? … “Чому?” – … Щенюка мусить Володько доглядати самий, вiн швидко росте i хтозна чи вдасться довго продержати його в схованцi. … Йому вже хтозна-що видається.