Результати пошуку слова: Хтось-то
КОЦЮБИНСЬКИЙ Михайло – Тіні забутих предків
Не знати, чи то вічний шум Черемошу і скарги гірських потоків, що сповняли самотню хату на високій кичері([1]), … Здивований лагідним тоном, хлопець мовчав. … Тепер вже на смерть… Спочив хтось навіки по тяжкій праці. … І раптом почув він тихе: “Іва-а!” Хтось його кликав. … Часом йому здавалось, що хтось його кличе.