КВИТКА-ОСНОВЬЯНЕНКО Григорий Федорович – Маруся
Не буде нам ні слави, ні пам’яті; хто нас поховає, хто нас пом’яне? … хто її зна, як то вона там згляне, – … Було, і других дівчат відводить, та аж плаче, та просить: «Будьте ласкаві, сестрички, голубочки, не ходіте на теє прокляте зборище! … – Хто? … – Хто такий? … – Хто б то мене й полюбив?… – … Будьте мені батеньком рідненьким!