Результати пошуку слова: Хто
КУЛІШ Пантелеймон Олександрович – Чорна рада
І хто тільки бачив, як вони з поля повернули в гай, усяке зараз домислялось, куди вони простують. … По гаю пішла луна, а в хуторі не озивавсь ніхто; да вже нескоро хтось за ворітьми почав кашляти, і стало чути, як щось або старе, або недуже береться в башті по сходах до віконця, лізе да й гуторить само з собою.
Олесь Гончар – Циклон
Хтось довго йому там пише… … І не тому, що всі вони такі вже безнадійні, можливо, інший хтось навіть знайде в тій руді щось варте уваги… … І хто їх зумів поставити перед своїм часом, змусив над ними замислитись, той не даром жив на землі… … Бо хто з певністю скаже, на яких шляхах маєш шукати оте своє невловне “оте”?
Хтозна-що чи хто зна що як правильно?
Правильно Хтозна-що – словотворчу частку (хтозна) із питальним займенником (що) потрібно писати через дефіс. … Для більш легкого запам'ятовування орфограми нагадаємо вам віршик, який вчили ще в школі, що при написанні КАЗНА-БОЗНА-ХТОЗНА-БУДЬ-НЕБУДЬ, а також -бо, -но, -то, -от, -таки із займенниками або прислівниками – «
Ольга Кобилянська – «В неділю рано зілля копала»
Не поодиноко, якби хто, може, думав, а цілою громадою, що прибула нараз кількома возами. … Але я тебе навчу, хто Раду, покажу, чия ти жінка була! … Оце раз другий тому… А оце й раз третій тому, хто усуне мені за два дні зрадницю з очей, а з нею і її білу собаку!.. … Не дав би я і тебе збавити, якби се хто хоч би і правно зажадав.
МАЙН Томас Рид – Вершник без голови
Підхопившись зі свого лігва, він мчить прерією навскач, а тоді спиняється, щоб подивитись назад, на того, хто порушив його сон. … – Та й хто в біса не збився б на цьому клятому згарищі!.. … Якби хто їх спитав, вони могли б сказати, що обоз давно вже їде не прямо, а кружляє видолинками між купами обгорілих дерев.
Ольга Кобилянська – Через кладку
Чи повірив би хто мені, що я, не такий вже молодий мужчина, тверезий в своїм заводі[2], бажаю ще поезії від життя? … Хто до нас звертався, мусив вперед конче цей садок перейти, щоб дістатись до хати. … А хто знає… — … Хто б був того по ваших молодих очах сподівався, — … — Його ж тут нема, і хто знає, чи прибуде він сюди.