Результати пошуку слова: Цвях

У старих книжках бачимо часто таку ікону: написане ім’я Ісус, над Ним хрест, під написом Його святе серце, яке прошивають три цвяхи або три гострі стріли. Три гострі цвяхи не завдали стільки болю Його рукам і ногам, як ця потрійна мука Його Найсвятішого Серця. Цвяхи, які мене мають на хресті тримати, –

По хвилі увійшла, несучи поперед себе великий портрет у чорній рамі, молоток, і цвяхи, і ще й чорну широку стрічку на плечі. Мовчки підсунула зручніше стіл, що стояв у кутку, поставила на стіл стілець здерлась на нього, забила цвях у кут і почепила портрет. Завдання полягало в тім, щоб з грубого цвяха зробити тоненьку голку.

Багато літератури про життя на безлюдних островах незаперечно доводить, що після катастрофи корабля десь поблизу неодмінно знаходяться сокири, цвяхи, прісна вода, олія, Біблія, пилки, кліщі, рушниці й безліч інших корисних речей. Цвях у черевику – оце твоя вишукана мірка всіх духовних злетів!

У такий спосіб Огастес підняв ляду (килим [19] тримався на ній завдяки мебльовим цвяхам), і відкрився люк, що вів до кормового трюму. Я поліз за ним, і він за допомогою цвяха, вбитого з внутрішнього боку, опустив ляду, причому килим, як легко здогадатися, повернувся на своє місце на підлозі каюти, приховавши сліди люка.

От коли б там була яка-небудь зарубка, сучок, цвях! Проте сучок, зарубка, цвях, ніж, надріз – про це я міг тільки мріяти! Цвяхи, якими вона була прибита, очевидно, розхиталися або повилітали, коли ящик необережно вантажили на корабель. Заскрипіли цвяхи, щось затріщало. То з деревини витягалися цвяхи.

Кожна свіжа дошка була прибита тільки вгорі – одним великим цвяхом. Піймав свіжого цвяха, – –  А для мене кожний спійманий цвях – свіжий. –  Цвях свіжий!  Щоразу після зарплати Кнюх заходив у господарчий магазин, купував цвяхи, а тоді прямував до гаражів і непомітно, з-під поли піджака чи пальта, посипав ними автомобільні колії.

Висмикнув вже суху від часу, всипану остюками планку із двома загнутими цвяхами на краях. Повільно, не кваплячись, зайшла вона в повітку, знайшла там іржавого молотка, який ледве тримався на розхитаній ручці, взяла кілька грубих, так само іржавих цвяхів і, невміло дзьобаючи тим молотком по цвяхах, забила дірку.

А душа приголомшена; і віється в очі огнем – сила охряного пана, що поглина, ось тепер, обставши сторожею… Згадка про подорож цвяхом стала в свідомості; десь є напрямок, тісний страшно: аби проскочити… проліг низом, потемнівши, – От всякий собі в палаті за цвях крутить і пересіває борошенце: млинці пекти.

Кожна цеглина тут власною рукою кладена, кожний диль, кожний вбитий цвях… Ех… Так i бачиш, як молот вганяв його у платву. Кажуть те, що виходить з їх глибинного переконання, i замовчують те, що не повинно голосним бути, бодай би гострим цвяхом стирчало воно в думцi. I цвяхи ще всi.

А на кожній маківці сто цвяхів золотих вбито. Юдеї замовили цигану п’ять цвяхів для розп’яття Христа. Але циган пожалів Ісуса і п’ятий цвях, який мав забити у груди, сховав У своєму волоссі. Але він став божитися, що забив усі п’ять цвяхів. Циган помітив це і вказав на неї зі словами: “Оно той п’ятий цвях, що я забив.