Результати пошуку слова: Цу-цу

Григорій Квітка-Основ’яненко – Пан Халявський

Posted on by / 0 Comment

А що матінка любили цупко поснідати й завсіди самотою, без батенька, то ми знаходили в неї або млинці, або пироги, а в пісні дні пампушки або горохв'яники. … і пішли цупити без ліку й міри. … Перш за все вніс він три голови цукру й три сувої біленого найтоншого домашнього полотна.

Тарас Григорович Шевченко – Наймичка. Повість.

Posted on by / 0 Comment

Раз якось узявся був Гирло доставити цукровий пісок аж до самої Москви, та Москва не любить із нашим братом “хахлом” жартувати, — … Цур тобі з твоїм вовчим голосом, тілько мого Марочка перелякав… — … — Та цур вам, варіть хоч три вечері разом, а я добре знаю, що вечеряти не буду!

ГОНЧАР ОЛЕСЬ – СОБОР

Posted on by / 0 Comment

Після смерті Ягорихи ніхто цієї хати не чепурив, стояла дощами оббита, бо хоч Катратий ніякого діла не цурався, однак вважав, що братися йому за щітку й самому білити хату незручно, жіноча це, мовляв, робота. … Брутальні, липкі, з брехливими словами, з тваринно-цупкими обіймами.

Остап ВИШНЯ – Самостійна дірка – Усмішки, фейлетони

Posted on by / 0 Comment

А тут подумайте: миршаве цуценя, на гестапівських помиях вигодуване, мріє про те, щоб одною лапою стояти на березі Тиси на Угорщині, а другою бруднити Кавказький хребет. … ні, це бандерівське цуценя таке псевдо собі вибрало («І ми, – … тоді вночі давлять цуркою коменданта Корову і розподіляють майно між іще живими комендантами.

Тарас Григорович Шевченко – Близнята. Повість

Posted on by / 0 Comment

Все, всі мерзоти, всі лютощі польські, шведську війну, Біронового брата, який у Стародубі відіймав у матерів немовлят і давав їм годувати грудьми цуценята для своєї псярні, — … Карло Осипович на дорогу не забув всунути Зосі й Ваті до кишені по коробці мятних цукерків. … то не цурайтеся нас.

НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван Семенович – Кайдашева сім’я

Posted on by / 0 Comment

Старости заміняли хліб; Мотря не цуралася Карпа. … Горщик завищав під ножем, наче цуценя. … Кайдаш кинув з усієї сили об землю кочергою, вихопив з їх рук мотовило й потрощив його на цурпалочки. …  – Цур вам, пек вам! … Цур їм таким послушникам. … – Та не цурайся-бо нашого хліба-солі.