ШКЛЯР Василь – Залишенець
Я не знав, чи сміятися, чи що, але добре бачив, що в цьому косоокому немає ні краплі страху, ніби він вирушав прямісінько в рай і, сучий син, боявся тільки одного – аби в тому раю його косичка була цілою, чепурною і не забризкана кров’ю. … Тоді, перш ніж підійти до столу, Птіцин ще раз оглянув усе, що було в цьому схроні.