ЛЕМ Станіслав – Соляріс
Я вигинався під її пружними, гарячими струменями, масував тіло, пирскав – мився так старанно, немовби хотів змити з себе цю страшну, підозрілу непевність, яка виповнила всю станцію. … Я знов зайшов у глухий кут, нічого не розуміючи, хоч іще хвилину тому мені здавалося, що зможу переконати Снаута і ми спільно атакуємо цю таємницю.