Skip to content
І раптом на лютім морозі, підпихаючи тяжку, тугу пилку, зринає голос, зовсім молоденький, журливий дівочий голос, ніжний, степовий, як чайчине ячіння: …Ой, куди ж, куди, куди Я тепер попала, – …
Замело й малі сліди Там, де я ступала!… Чайчине ячіння, –
