Результати пошуку слова: Чари
Гнат Хоткевич – Довбуш
Наче зняв із нього хто чари. … Олекса трусив головою, мов скидаючи з себе чари, зітхає — так не хочеться розставатись. … Значить, треба знати чари. … А може ж, таки порадить як розумна людина… Вони ж учені, вони Вангеліє читають… Прийти би отак, заплакати, впасти до ніг — може, змилостивиться, може, відверне чари, дасть який привіт».
КОСТЕНКО Ліна – МАРУСЯ ЧУРАЙ
І втеди син мій Григорій наглою смертю вмер, на здоровлі перед тим не скорбівши, през отруєння і през чари бісовські. … Ну, ті сказали, що Маруся – відьма, що у Полтаві гіршої нема, що всі це знають, і по ній це видно, і що вона ж співала і сама: «Котра дівчина чорні брови має, то тая дівчина усі чари знає».