100 найвідоміших образів української міфології Posted on by / 0 Comment Він, за порадою Ейї збудував велетенський “човен, що зберігає життя”, посадив у нього членів своєї родини, челядь, зерно, забрав усе своє майно, а також тварин, які “траву їдять”. … Це була та сама свадьба: молодий, молода і вся челядь”.
КУЛІШ Пантелеймон Олександрович – Орися Posted on by / 0 Comment Забув князь і про свою челядь, і про те, що заблудив у пущі: вхопила його за серце тая чудовная краса.
Микола Хвильовий – Синi етюди Posted on by / 0 Comment Словом, челядь Iвана Iвановича так вiдноситься до хазяїв, як приблизно 2 до 4. … Нє, ти, Галакточко, все-таки не вмiєш виховувати челядь в пролетарському дусi.
Адріан Кащенко – Славне військо Posted on by / 0 Comment Лиш ми будем коло своїх каптанів чорні китиці видирати, То як дасть нам господь до батька, до матері, до роду прибувати, І ні в чім буде між білу челядь піти погуляти”. … Як дасть нам господь до отця, до матері, до роду прибувати, Ні в чому буде між білу челядь погуляти”.
Германа Гессе – Гра в бісер Posted on by / 0 Comment Коли Праваті найбільше любила бенкети, врочисті процесії, розкішний, багатий одяг, оздоби й численну челядь, то Даса волів шукати втіхи в своєму садку, де він наказав посадити рідкісні, дорогі дерева й квітки, розвів папуг та інших барвистих пташок і мав звичку щодня годувати їх і розважатися з ними.
ПРУС Болеслав – Фараон Posted on by / 0 Comment Негр знову схопив свою сокиру, дозорці почали викликати челядь з халуп, а воїни з почту царевича стисли руків’я мечів. … Там веселилася челядь царевича й нижчі урядовці ному.
Семен Скляренко – Святослав Posted on by / 0 Comment Живемо, як князi: я сиджу на дубовому престолi – пеньку, у жони є корона – сивина, маю бояр – двох синiв, челядь – дочки, а худоби тiєї – i пес, i котка, i мишi…
Шарль Перро – Казки Posted on by / 0 Comment З першого ж дня челядь почала глузувати з її брудної одежі та ослячої шкури.
ВОВЧОК Марко – Три долi Posted on by / 0 Comment Чайченко знов мiж нашу челядь уявився… Такий самий хороший, може, ще кращий… бо як хороший та любий поболiе або потерпить, мiцнiй до його дурне серце прилягає… Знов вiн до всiх привiтний, знов зо всiма говорить i знов нiкого не кохає… Удова його люблена тодi вже звiнчалася з якимсь шинкарем.
Олександр Довженко – Щоденник Posted on by / 0 Comment Сього сказалося досить, щоб почали ховатись і шептатись менші сошки, заступники, редактори і вся, одне слово, служила челядь, що захоплювалась сценарієм як чимсь надзвичайним… 6 / Х / 1945 Як мені жаль, що в мене грип.
