Результати пошуку слова: Чепурити

пря́тати – дієслово недоконаного виду (прибирати, чепурити) Інфінітив пря́тати однина множина Наказовий спосіб 1 особа пря́таймо 2 особа пря́тай пря́тайте МАЙБУТНІЙ ЧАС 1 особа пря́татиму пря́татимемо, пря́татимем 2 особа…

ін., надавати чому-небудь кращого, привабливішого вигляду; чепурити, причепурювати) Інфінітив хороши́ти однина множина Наказовий спосіб 1 особа хороші́мо, хороші́м 2 особа хороши́ хороші́ть МАЙБУТНІЙ ЧАС 1 особа хороши́тиму хороши…

хороши́тися – дієслово недоконаного виду (чепурити себе; причепурюватися) Інфінітив хороши́тися, хороши́тись однина множина Наказовий спосіб 1 особа хороші́мося, хороші́мось, хороші́мся 2 особа хороши́ся, хороши…

Дівчата теж вирішили, що не жіноче діло тягати лантухи, відійшли до грузовика і стали чепуритись. Коли відзначалось 300-річчя Переяславської ради і треба було чепурити пам’ятники старовини, а коштів для ремонту собору вишукати не вдалося, то Володька ідею подав: —

Івасик і сам помічав, що мама останнім часом стала більше чепуритися, стежити за собою. Тільки помітив, що мама перестала чепуритися й наспівувати.

Ну, а вже як ото кричить та вмажеться, та треба його мити та чепурити,— ну, ото вже й не гарно!..

– Зовсім ні до чого аж так її чепурити. Зовсім інше було на думці в Луїзи Пойндекстер, коли вона сіла в крісло перед великим дзеркалом і звеліла своїй покоївці Флорінді причепурити її до прийому гостей, на яких уже чекали в гасієнді.

– Побігла чепуритися!