ШЕВЧУК Валерiй – Дiм на горi
Знайшов раптом на тому горбі спокій, це був ефемерний спокій, що йому й назви не добереш, мав у собі запах полину і серпневого сонця, це в його честь так химерно витанцьовували над бадиллям білі метелики. … – Була б мені честь, – … Заїжджий утратив зброю ледве не відразу й перелякано втік, забувши й про гонор, і про честь уродженого.