НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Iван – Хмари
Архiмандрити i протоєреї сiли кожний по чину, неначе хто їм порозписував мiсця, а свiтськi професори, хоч далеко розумнiшi од них, тулилися позаду, як школярi. … Вiн довго ходив по своєму кабiнетi та все думав та думав… Вiн почував i бачив, що жiнка не тiльки що не покоряється йому, але командує ним, чинить свою, а не його волю.