Skip to content Аж ось одного дня, коли Валентій, Уставши рано з ліжка пухового, Умивши тіло свіжою водою, Натершися олійком запахущим, У мармуровім атріум сидів І “Енхейрідіон” Епіктета читав, – …
Та що, коли читаєш так глибоко, То, певно, вичитаєш і на теє Правдиву відповідь… Скажи лишень, Хіба ж не щиро я людей люблю? 41 Тепер же думаю, гадаю, Трохи не годі і писать; Ізроду пекла я не знаю, Нездатний, далебі, брехать; Хіба, читателі, пождіте, Вгамуйтесь трохи, не галіте, Піду я до людей старих; Щоб їх о пеклі розпитати І попрошу їх розказати, Що чули од дідів своїх. …
Троянці сами то пізнали, З малої речі пострадали, Як то читатель сам уздрить. А тільки вам скажу, що вам стид і сором: ви пани, ви письменні, ви читаєте у книжках, як бідному треба помагати, а ви, замість того, не розпитавши, чого я і зачим, та стали з мене сміятися! …
От той пан і став читати по бумазі і зараз його і начитав; розпитує Ївгу, – …
Я читав ваше також рукописне, у цензурі […] 