Skip to content
Я видiлив «опорнi» слова украiнського кiнорежисера, драматурга, письменника, художника, щоб читач вiдчув атмосферу, у якiй вiдбувалася провокацiйна розправа над нацiональною iнтелiгенцiею, зокрема «Процес СВУ» (1930). …
І зовсiм уже не iстотно, як називався герой – Кравчина, Тимiш, Василь, Щорс, Іван чи Левко Цар.
Марія мовчить, часом заплаче і не знає, що вперед, сльози чи носа підтирати. …
Не витримують, чи що? …
Хмара на тебе звалилася, чи що?.. …
Що ти, парубок, чи що? …
А я… Так от і скінчилося… Хочу сказати, що все скінчилося… Жили ми, так довго разом жили, ділили горе і… ет, чи ж треба щось казати?..
Я ще не знаю, добрі вони чи ні, але, мабуть, що добрі. …
Тут нема нічого схожого на те, що я читав у книжках про індіанців. …
Охочій до ласки Лготці давно кортіло почути похвалу, й вона терлася об Єнікові черевики, немов запитувала, чи задоволений він, чи що-небудь устрелив? …
А лінивець знову заснув чи, може, тільки вдавав, що спить.