Результати пошуку слова: Чого
СЕЛІНДЖЕР Джером Девід – Над прірвою у житі
Ще б пак – останній матч року, і якби наша стара Пенсі програла, то найменше, чого від нас усі сподівалися, – … Навіть не знаю, чого я так гнався, – … А чого ти не на стадіоні? … Звичайно, якщо ти в команді спритніших і дужчих, то чого ж, можна й пограти, я не проти. … Страх як не хотілося розповідати йому, що й до чого.
Валерій та Наталя Лапікура – Поїзд, що зник
чого вони були в квартирі коханки, то не головне. … Вона так нічого й не зрозуміла, все тринділа і на суді, і не слідстві: «А до чого тут я?» Той ревнивий бідолаха «вишки» не заробив, бо в ті роки її тільки «ворогам народу» давали. … Тітка реготала, коли вона дізналась, що він нам у спадок не залишив ні…чого».
БАГРЯНИЙ Іван Павлович – Людина біжить над прірвою
І не знає – для чого бігти… Все розторощено й обернено в дим, – … Потім настала павза, мертвий штиль чекання чогось невідомого… А потім почалося нещадне бомбардування. … Думав про те, що під цими руїнами поховано щось, чого вже повернути не можна. … Він лежав, очікуючи чогось страшного, навіть кінця.
БАГРЯНИЙ Іван – Тигролови
чогось шукає. … Все те різне віком, фахом, статтю і уподобаннями, але все тут має спільну рису – рису шукачів чогось і збігців кудись, – … Чого ви на мене витріщились, мов тигр!?. … Чого? … А чого ж, мо', й знадобиться, якщо там, той… – … Він на своїм віку багато чого бачив. … Чого ж ти не підпрягаєшся?
Юрій АНДРУХОВИЧ – Таємниця
Щоправда, все це тут ні до чого. … Урешті, десь наприкінці літа, я дійшов висновку, що не маю іншого виходу: аби від цього звільнитись, я мушу зробити те, чого не встиг зробити він, тобто видати це книжкою. … «Може, чого доброго, Шмулем?» – … Добре, що Петлюра програв ту війну, інакше він чого доброго став би згодом якимось міністром.
МИРНИЙ Панас – Голодна воля
Він бачив, від чого то. … То, наче добра сестра, стиха підходила до його і тихо шепотіла: чого ти журишся, Федоре? … Чого мені журитися? … – Чого се ти, Мотре, так зажурилася. … – Та чого це вона справді так?- спитався Онисько, дворників син. … – підкравшись до неї, тихо обізвав Василь.- Чого се ти, моя галочко?
ЛЕМ Станіслав – Соляріс
Чого ти хочеш?.. … Але чого він так боїться? … Чого ти так на мене витріщився? … – Від чого? … Я не знав, як вирвати Снаута з цього стану відчуження, а він і далі дивився просто себе в порожнечу й, здавалось, вичитував у ній щось таке безглузде, від чого а жилах холола кров. … – Чого ти від мене хочеш?