Тарас Григорович Шевченко – Наймичка. Повість.
Не в одного чорнобривого косаря затремтіло серце, коли він угледів оті зловісні віхи! … А на вулиці попідтинню та під вербами дожидали їх чорнобриві косарі. … Угорець, звісно, був у капелюсі з широкими крисами та кулястим верхом, у широкій синій кереї, за плечима мав короб, у руках довгий ціпок, а сам із довгими вусами.