Результати пошуку слова: Чудо-кінь

З Козмодем’янська прийшов цілий віз крісів і два скоростріли і несподіванка: ловецька бричка “Їх Імператорської Величности” Миколи II., чудова, на ресорах, на четверичну упряжку з виносом, бичем і чудовими вороними кіньми; на бричці герби.

Басує той кінь серед якихось дивовижних чудовиськ.

Я хочу жити для щастя, а не для задоволення, адже справжнє щастя – це як чисте небо над головою… До неї підходив білий кінь, і знову починалася шалена гонитва: мчав, як стріла, співали пісень дівчата, дзвонили дзвоники біля сонця, сонце саме було велетенським дзвоном, а сивий дід тримався за промінь і хитав той чудовий дзвін.

–  Ой, як чудово!  … а впізнали вони його лише за чудовими орденами, з яких він тепер складався, якщо не вважати хвостика, – … –  Чудово!  … Вважаю, що це чудова думка! … А то ж міг бути троянський кінь, солодка отрута, згубна не тому, що світ бажає нам зла, а тому, що ми діємо наосліп.

Раптом він схопився і, заплющивши очі, притис пальці до повік, наче силкуючись утримати в пам’яті якийсь чудовий сон і боячись пробудитись. … те широченне пурпурове вітрило з розмальованим на ньому небом і Аполлоном на колісниці з білими кіньми в золотій упряжі?

просто чудо. … А був то кінь. … Тому кінь терпляче ждав. … Кінь мітив на ногу малого. … Відтоді кінь мав для Сивоока саму тільки ненависть. … Таке чудо незмога збагнути. … І тоді сталося чудо. … Яке чудо! … Це ж просто чудо. … Ілля-громовержець або пустельник, Микола-чудотворець, Симеон-стовпник. … –  Ну й вернутися до купця з кіньми.

–  Чудово! … Зоолог посміхнувся і, за звичкою, підняв руку, щоб погладити свою чудову асірійську бороду, вкриту рівними рядами дрібних завитків. … «Ну, точнісінько шаховий кінь з хвостом», подумав Павлик. … стрепенувся Марат, наче бойовий кінь, що насторожує вуха при перших звуках труби. 

Чудова погода, – … Чудова дівчина, га? …  – Але ж, панове, ви тільки подумайте, яка чудова місцевість! … Чудово! … Чудово! … Хіба ж це не чудо?!   … Чудовий посаг, – … Та то ж корова, а не кінь, пане!

По очах було знать, що ця сива, аж біла людина, але з молодим чудовим видом, перебула якусь велику скорботу, мала в житті якусь пригоду. … Був кінь, та з’їздився. … Я люблю поганяти і вмію добре правувать кіньми. … І кінь, і верховець тільки замиготіли поміж старими стовбурами тополь та осокорів.

Тоскно, як людина, застогнав поранений кінь і, збільшуючись в очах, з високо піднятою головою промчав біля самого воза і круто повернув на схід. … Бричка, перехиляючись з боку на бік і якимсь чудом ще не перекинувши їх, влетіла на вуличку, обсаджену вишняками. … Яке чудове твоє вологе повітря, березнева ніч!