Олександр Довженко – Повість полум’яних літ
Часом чути було рокотіння великокаліберних кулеметів. … Було так тихо, що, здавалось, чути рух крові в серцях. … Які саме слова казала їм Антоніна, толком не чути було. … Не чути Павла? … Відчинили вікна й усі дворі, щоб чути було всім, навіть тим, що стояли на площі перед школою, що говоритиметься на суді.