Skip to content Підійшли до самого шинку Кузьмишиного, аж тут і сотня стоїть і, поскидаючи шапки, поклонились пану сотнику. …
Хоч і підійшов до людей, що перед ним усі шапки познімали і поклоняються йому, а він іде собі, надувшись, і ні на кого і не дивиться, тільки щоки роздува, щоб усі знали, що він тут-здесь є старший. Іще ж по стінах висять і їх шаблі, пищалі під сріблом, старосвітські сагайдаки татарськії, шитії золотом ронди, німецькі гаркебузи, сталеві сорочки, шапки-сисюрки, що вкриє тебе залізною сіткою – і ніяка шабля не візьме. …
– Он, бачите,- каже Гвинтовка,- ідуть у двір, познімавши шапки, ніженські кушнірі да салогуби. В цей час перед об’явою зупинився високий, широкоплечий чоловік, без шапки, судячи по одежі – солдат, у суконній сорочці без пояса, в обмотках. …
Між ними Маша побачила сивого зігнутого дідуся, без шапки, в довгому пальті, – …
Аж тоді у натовпі зчинився крик, полетіли шапки, люди побігли, обступили сарай. 