СТАСЬ Анатолий – Сріблясте марево
У затоці тихо шелестів очерет, пахло ряскою й оситнягом. … Земля віддавала пахощі трав, над головою шелестіли смереки, уві сні попискували птахи. … Лише їхня двадцятирічна донька, з білим, як льон, волоссям, усе ще шелестіла сторінками книги у вітальні. … Низенький, в сірому габардиновому костюмі, Шелест ледве діставав майорові до плеча.