Ольга Кобилянська – Земля
Вузенькі, майже невидні стежки в’ються між золотистою пшеницею та шовково шелестячою кукурудзою і ховаються незамітно в ті ліски… Саме тепер зима. … А його худоба, що, мов шовк, улискувалась на пасовиську?.. … Мала на собі шовкову ріклю16[16], довгий, новий, багато вишитий кожух із звисаючими кутасами17[17].