ФРАНКО Iван Якович – Борислав смiється
Леоновi все ще щось невиразно шумiло в головi, i думки не могли зiбратися докупи. … Що за шум, за стук, за говiр долетiв до неї? … I хоть кiлькох рiпникiв за те арештовано i заперто в громадськiм арештi, то прецiнь мiж рiпниками вiсть тота наробила великого голосу i шуму, а на жидiв кинула чималий пострах.