ШЕВЧУК Валерій – На полі смиреному
Можливо, саме ця погода збудила в душі того, кого ми прийняли за біснуватого, щось темне й хворе, – Хмара знову покрила сонце, і все надовкіл посутеніло, а вітер затих зовсім, і від цієї дивної тиші в людей мурашки по тілі забігали. Але і звідти побачив, що шия у Святоші стала червінна.