Олександр Довженко – Повість полум’яних літ Posted on by / 0 Comment Тільки смуток залишився на печі, щемить розлука й ще щось.
ФРАНКО Іван Якович – ПОЕЗІЇ, ЩО НЕ ВВІЙШЛИ ДО ЗБІРОК Posted on by / 0 Comment – Валентій чує Якийсь глибокий, безграничний біль У серці; щось, мов почуття болюче Страшної пустоти, сирітства; щось, Немов чиїсь гіркі, пекучі сльози, Що звільна, звільна капають на серце, Вгризаються, сверлують і щемлять.
ШЕКЛІ Роберт – Координати чудес Posted on by / 0 Comment сказала дівчина з безтурботністю, від якої щеміло в серці.
БОЙЧУК Богдан – Краєвиди підглядника Posted on by / 0 Comment Мені досі щеміло серце, що наші стежки так і не зійшлися.
ФРАНКО Iван Якович – Борислав смiється Posted on by / 0 Comment Случай з Бенедьом щемiв iще всiм унутрi, ба i весь той дивний жидiвський обряд закладин дуже їм не сподобався.
КОЦЮБИНСЬКИЙ Михайло – Тіні забутих предків Posted on by / 0 Comment Зразу його тягло скочити з скелі у крутіж: “На, жери і мене!” Але потому щемлячий тусок погнав його в гори, далі од річки.
Олександр Довженко – Зачарована Десна Posted on by / 0 Comment І зауважте: все, про що тут iдеться, й вiн розумiв – саме тому виник щирий i щемкий фiнал «Автобiографii»: «
Улас Самчук – Марія Posted on by / 0 Comment Втомилася ж, руки щеміли, у спині стояли кілки… Чого ж ти так довго оберталася з боку на бік, чого ходила пити воду, чого хрестилася й виходила під ясні зорі, ступала по осінній росі гарячими ногами?
МАЛИК Володимир Кирилович – Чорний вершник Posted on by / 0 Comment І в її грудях разом із гірким щемом за власною молодістю, що поволі відходила від неї, раптом почала зростати гордість за сина, дорослого, змужнілого, обвіяного і обсмаленого пекучими степовими вітрами, і тривога за його майбутнє щастя.
Юрiй Яновський – Чотири шаблi Posted on by / 0 Comment Маршал тодi заплакав був трохи в руку, його серце так защемiло, як щемить воно тiльки на чужинi.
