БАГРЯНИЙ Іван Павлович – Людина біжить над прірвою
Зрештою, він і сам уже не міг витримати тієї гостро щемливої нудьги й пекучого бажання висловитися, що переповнювали його по вінця. … Потім помалу вилазило знову… Максим дивився на все те, й щемлива туга ссала його під ложечкою. … І від того серцю стало ще холодніше, а нудьга смертельна стала ще більш щемлячою.