КВИТКА-ОСНОВЬЯНЕНКО Григорий Федорович – Маруся
Коли ж се так є, так і пам’ятуй собі добре, що не забудуть і тебе на сім світі, озьмуть і не будуть питатись: чи хочеш до гурту, чи ще б, може, погуляв? … Та ще й так думаймо: чуствуєш ти, чоловіче, що се бог за гріхи твої послав біду? … Ще малесеньке було, а знала і «Отченаш», і «Богородицю», і «Святий боже», і половину «Вірую».