Кобилянська Ольга – Людина
Борони боже: так низько вона ще не упала, тож саме і не думав так ніхто в домі її та її мужа. … Був і ще такий один, що сягав немов під небеса. … Про се дбала пані радникова ще заздалегідь. … Юрбою окружали її мужчини, і то ще молоді, а вона говорила, розбирала і перечилась, що тільки — боже, змилуйся!