ХЕМІНГУЕЙ Ернест – Сніги Кіліманджаро
Його похідне ліжко стояло в затінку розлогої мімози, і, сягаючи оком поза тінь, на залиту сонцем долину, він бачив трьох великих птахів, що зухвало порозсідалися віддалік, а ще з десяток їх кружляло в повітрі, і тіні їхні раз у раз мелькали на землі. … – Що-небудь із того, що ми маємо з собою, чого ще не читали.