Астрід Ліндгрен – Малий і Карлсон, що живе на даху
На його ліжку майже в ногах щось невеличке ворушилося під ковдрою і пищало: – … – Пообіцяйте мені щось, мамо. … Хоч Карлсон, звичайно, міг спорудити і кран, і що завгодно, однак він задовольнився тим, що складав кубики один на один, і от вийшла височенна вузька вежа, а нагорі її прикрашало щось, що мало правити за баню.