Skip to content
Не такий собі простацький, а якийсь потужніший, боки в нього опухлі, тугі, аж масні, самичо-дівочі, та ще й лазурові, зі шнурами, гаптованими золоченим дубовим листям, а поверхня така вже нап’ята – без найменшого ґанджу, лунка й дзвінка, ото, думаю, гучний має бути від неї грім!
