Олесь Гончар – Циклон Posted on by / 0 Comment По міцному злеглому снігу наблизився до крайніх хат, до чийогось садка з старезними яблунями — покручені стовбури ї:оліііа свої старечо псвішіпали, вивернуті гілки аж по снігу лежать. … Культурна розкотиста яблуня то корінням, то кроною — разом з плодами — вигулькне з водовороту, з масної нафти…
Григір ТЮТЮННИК – Вир Posted on by / 0 Comment На яблунях висять свіжозідрані бичачі шкури. … —Ота яблуня, що до Павла Гречаного гіллям.
НЕЧУЙ-ЛЕВИЦЬКИЙ Іван – Причепа Posted on by / 0 Comment Сонце кидало вечірнім промінням у бік яблуням і грушам і пронизувало наскрізь кожну гілку. … Старий легесенько взяв дитину на руки і поніс попід яблунями.
Біблія – Старий заповіт Posted on by / 0 Comment 3 Як та яблуня між лісовими деревами, так мій коханий поміж юнаками, його тіні жадала й сиділа я в ній, і його плід для мого піднебіння солодкий! … 12 Усох виноград, а фіґа зів'яла, гранатове дерево, й пальма та яблуня, і повсихали всі пільні дерева, бо Він висушив радість від людських синів.
Іван Драч – Крила Posted on by / 0 Comment ТРОЄ ЯБЛУК ЦИГАНОК Коли юна вдова, Як громом побита яблуня, Наша вчителька перша Фросина Федотівна Комашко Ридала біля трьох своїх хлопців — Шури, Володі і Толі, Коли найгарніша учителька, В яку ми були закохані Первісною чистотою дитинства, Коли вона всім сказала: —
СКОВОРОДА Григорій Савич – Байки Харківські Posted on by / 0 Comment Однi лише думки завжди з нами, одна лише iстина вiчна, а ми в нiй, як яблуня в своїм зернi, затаїмося.
Тарас Григорович Шевченко – Княгиня Posted on by / 0 Comment Село… І от стоїть передо мною наша вбога, стара, біла хата з потемнілою соломяною стріхою та чорним димарем; біля хати на причілку — яблуня з червоно-бокими яблуками, а круг яблуні — квітник, улюбленець моєї незабутньої сестри, моєї терпеливої, моєї ніжної няньки; біля воріт стоїть стара розлога верба…
Микола Гоголь – Вій Posted on by / 0 Comment На крутому її покоті у двох місцях стирчали дві хати; над одною розкинула своє віття широка яблуня, підперта при корені кілками з насипаною землею.
Олександр Довженко – Щоденник Posted on by / 0 Comment Що ж до випускання Оверкових книжок, то тут я собі думаю: нехай мій твір буде мов та рясна яблуня, з якої кожний може струсити по мірі сил своїх.
