БАГРЯНИЙ Іван Павлович – Сад Гетсиманський
І, нарешті, ще одне стримувало його від будь – якого божевільного вчинку, це явно ідіотична, підступна, але настирлива іскорка надії, що все може скінчитися щасливо, нічим. … Це була явно ідіотична, безглузда думка. … Для цього йому треба було «заволинити й вивести фурію з рівноваги окремо, явно глузливою, але логічною відповіддю: –