Записки українського самашедшого – Костенко Ліна
І хоч би ж російською говорили по-людськи, а то ж якийсь волапюк. … Ані сліду того Майдану, який він був. … Та якби хоч смуга, а то ж все сплелося у такий всесвітній вузол, що нема того Гордія, який би його розрубав. … Розумію того дивака, який захопив свою дружину в заручниці. … А він якийсь м’який, толерантний, зі всіма шукає консенсусу.