ЛИСЕНКО Василь- Наказ лейтенанта Вершини
Не журися, Галинко, якось перебудемо… А там видно буде! … Справді, Маєр якось незвично поводився, – … В Юрка все попливло перед очима: Леся, Петро, хлопці, дівчата, хати, земля, навіть небо якось дивно колихнулося, нахилилося і знову стало на місце, і ніби здалеку до Юрка долинув заздрісний голос котроїсь із дівчат: –