Результати пошуку слова: Як-не-як
Тарас Шевченко – Гайдамаки
Треба слухать, може, й справді Не так сонце сходить, Як письменні начитали… Розумні та й годі! … Серце мліє, як згадаю… Чому не осталось? … В далекій дорозі Найду або долю, або за Дніпром Ляжу головою… А ти не заплачеш, А ти не побачиш, як ворон клює Ті карії очі, ті очі козачі, Що ти цілувала, серденько моє!
ХЕМІНГУЕЙ Ернест – Сніги Кіліманджаро
Спочатку я пильно додивлявся, як вони ширяють у небі: думав, згодиться колись для оповідання. … Ти не помреш, якщо не опустиш руки. … Я ніколи нікого не кохав так, як тебе. … Певне, пішла вполювати якусь дичину і, знаючи, що він любить дивитися на тварин, подалася ген від наметів, Щоб не порушити спокою в тій місцині, яку він міг бачити.
Остап ВИШНЯ – Зенітка – Усмішки, фейлетони, гуморески
він живий, якби не моя кубова спідниця! … Людність Люди такі: ті, що жили тут здавна-давен, вони: Якщо не жнуть, так німця б’ють. … Як не вийшло?! … Молодим я тоді ще був – було мені не більше, як років, може, шістдесят п’ять. … Чорнява, од мамалиґи, було, й за вухо не одтягнеш, а як почує, було, скрипку, то на лаві її аж підкидає.
ХАЙЯМ Омар – Рубаї
Нас не було, та світ не був від того гірший; Він не погіршає й тоді, як нас не стане. … Ніщо не вічне тут: ми підемо так само, Як ті, що вже пішли й що прийдуть після нас. … 25 Не бійсь, як серце я покину без керма: Воно – як океан, у нього меж нема. … Хіба не так зникаєш, Як та дрібнесенька у вихорі мошка?
КОЦЮБИНСЬКИЙ Михайло Михайлович – ХО
А який з його страх, коли вiн виразно почуває себе порохном, немiчною руїною, яку тiльки полохливiсть людська жене з кiнця в кiнець свiта, наперекiр волi Хо робить його злим генiєм людськостi… Ех, доле, доле щербата! … Потiшити б її, попестити, та нiяк увiйти, бо та темрява розперлася в альтанцi, мов панi яка,- i не пускає.
Ольга Кобилянська – Царiвна
Не маю нiкого, кого би моi думки й чуття в який–небудь спосiб могли заняти хоч крихiтку, на одну хвилинку. … який дикий, несамовитий! … Ти забув уже, Мiлечку, що мене молодiж не звала iнакше, як «Марiя Тереза»? … Все лиш якiсь старшi вештаються коло неi. … Я вiдчула його так, як не вiдчула ще нiякого погляду досi.
СКОВОРОДА Григорій Савич – Байки Харківські
Немає смiшнiшого, як розумний вигляд з порожнiм нутром, i немає нiчого веселiшого, як смiшне обличчя з прихованою дiльнiстю. … Довелося якось повз ворота проїжджати незнайомцевi. … Серце i звичаї людськi мають свiдчити, хто вiн такий, а не зовнiшнi якостi. … Але нема солодшого, як спільна для нас усiх робота.