Гнат Хоткевич – Довбуш
Не тим парубочим блискотливим коханням, що обпалює, як солом’яний вогонь, і, як солом’яний вогонь, гасне. … Сидить її Олекса на дерев’янім кріслі у поповій хаті. … Він зрозумів уже під сей час, що являє собою якийсь пострах для околичного священства, що при ньому всяка бесіда в’яжеться, в’яне, никне.