Олесь Гончар – ЛЮДИНА І ЗБРОЯ
Ще все як було. … Богдан стояв і, всміхаючись, дивився, як вона це робить. … Все ж завдяки своїй оцій затятості вона впоралася з важким стільцем, забарикадувалась, замкнулася, як хотіла: міцно, ніби від усього світу. … Зіп’явшись навшпиньки, вона потяглася обличчям до Богдана, до милого свого Богданчика: цілуй!