Результати пошуку слова: арф*яр

– Стартуємо… Зв’язок, сюжет, арф’яр, в’юн, цятка, тьмяний, реп’ях, ясно, абиякий, звук, імпульс, огороджений, сифон, азот, ніша, оцінка, хвалити, об’єкт, цілющий, легко, дивно, опора, хід, ячний, м’ята.

Це, очевидно, вихованець славетних табунів ярла роханського. – Другий зостався при Теодені, ярлі Рохану, і незабаром також прибуде. Ярл повернувся! Як весна по зимі, як сонце в листі, як дзенькіт арфи і гул сурми, як всі пісні світу… Він перевів подих і повернувся до Фродо: –

…начальники та замiсники рiзних канцелярiй, прийшов уже голова мiсцевкому i три рядових службовцi, прийшла й органiзаторша жiнок i її органiзацiя: секретарша головного начальника, секретарша головного зама i жiнка головного начальника (остання, як i Марфа Галактiонiвна, нiде не посiдала посади i, як i Марфа Галактiонiвна, доглядала своїх…

11 І сказав Бог: Нехай земля вродить траву, ярину, що насіння вона розсіває, дерево овочеве, що за родом своїм плід приносить, що в ньому насіння його на землі. І станеться, як ти ввійдеш там до міста, то стрінеш громаду пророків, що сходять з пагірка, а перед ними арфа, та бубон, та сопілка, та цитра, і вони пророкують.

а також усі іменники іншомовного походження на -ер, -ор, -ур (-юр): інжене́р, колекціоне́р, ма́йстер, парфуме́р, фе́рмер, ши́фер, шофе́р; акто́р, дире́ктор, інспе́ктор, профе́сор, світлофо́р, семафо́р; абажу́р, гіпю́р, каламбу́р; іменники з постійно наголошеними -ар (-яр), –

З різних боків міста долинали звуки арф і флейт, співи, сміх, удари молотів, скрегіт столярських пилок.

З хлiбом управились, а одвезти у мiсто на базар або на ярмарок куди – колоть же така – нi з двору! –  Та як поїхав на ярмарок ще на Варвари, та й досi немає, – Про арф‘янок тiльки й розмови. – Музики послухаємо, на арф‘янок подивимося. –  Объявил, шельма: арфянки будут. Где его арфянки?.. Арфянок подавай!

Найчастіше такі споруди зводили мірошники, ковалі, канатники та теслярі – вони ж бо влаштовували собі окремі майстерні або повітки ще за часів норокопання. Він сидів верхи на поні, загорнутий ледь не по самі очі товстим шарфом, щоб захиститися від туману.

Різьбили арфи, чаші гарні, Де не сягали каменярні Людські,- жили, пісні вели, Що й ельфи чуть їх незугарні.

рукою вiдхиляла насмiшку i вже прислухалась до перепiлки, що, налякавшися серпа, перебиралась з дiтьми в ярину. – Аж бiля яру. Що ти, школяре, скажеш на таке? А надi мною вечiр жменями засiває зорi, а бiля мене арфами бринять пiдмороженi верби, а пiд ногами голубi тiнi бавляться з снiгом, що iскриться…