Результати пошуку слова: безперестанку

бе́зпереч – прислiвник (безперестанку) незмінювана словникова одиниця

І цілу ніч, і наступний день, і страшенно важку другу ніч, і другий день, і третю добу – втікали ми з того Найдорфу, безперестанку плутаючись і міняючи напрямки в лісах, ярах, долинах, не зупиняючись більше, як на пів тодини – на обід, та через кожні півтори-дві години – на п’ять хвилин перепочивати.

„Скоро все між нами скінчиться,- сказала вона.- Куди годиться, щоб ми отак безперестанку сварилися!” – Вони кричали нелюдськими голосами, стогнали і безперестанку чогось чи когось шукали очима, не схожими на очі. Від станції Сідзуока перед ним сиділи два молодики і безперестанку про щось розмовляли.

Були так тихо і сумно, чорні смереки безперестанку спускали сум свій в Черемош, а він ніс його долом й оповідав. Хай б’є… Тонко заводить вориння, як муха в тенетах, скиглить біль нестерпучий, плаче самотній сум… Дз-з… дзи-и… Невгавуче, безперестанку. Брів у густій пітьмі, спотикався і натикався безперестанку на стовбур.

Вона повеселішала й дзигорила безперестанку та все згадувала про тих «Десятьох молодих паннів». Здавалось, ніби світлиця одразу стала млином на четверо коліс, ще й з ступами; і в тому млині застукотіли, задерчали й заклацали чотири шестерні; ще й раз у раз, безперестанку гупали ступи.

Він ходив по камері, скреготів зубами і безперестанку матюкався. Безперестанку вимахуючи милицями, цей чоловік щохвилини кричав на всю вулицю: "На Бєлград! Потім усі вони співали, танцювали, безперестанку пили і поплескували своїх подружок. Священик, який не спав і безперестанку швендяв по.

Труби трубили в діброві безперестанку. Густі чорні брови понависали над самісінькі очі, а з-під їх гострі очі зорили по хаті безперестанку, заглядали на піч, зорили попід полом, неначе заглядали в найменшу заскалубину. Грім гуркотів безперестанку. Гостре проміння різало очі безперестанку, неначе кололо ввічі гострим промінням.

Це означає, що ви безперестанку оглядаєтесь на комерційний ринок чи прислухаєтесь до думки авангардистської еліти й тому не можете лишатися самим собою… Насамперед у письменника повинне бути неспокійне серце. Вони спокійно дивилися на вогники платинових запальничок, розкурюючи свої чорні люльки, які майже безперестанку диміли.

Срiбна хвиля безперестанку вплювала в гроту новi човни. З чорних таємних закуткiв гроти безперестанку, самi собою, спливали наверх зеленi зiрки i тихо гасли… Потому ми виплили в море. Нехай буде наверху пiна, але пiд нею мусить в келиху грати чисте вино, i той, хто ллє у нього безперестанку воду, позбавить смаку вино.