Роман Федорів – ЄРУСАЛИМ НА ГОРАХ
і в мені, ще не відаючи того, що станеться попереду, зачинався плач по самому собі; я ще не знав, що час люто й вперто буде прясти безнастанно свою нитку, немов павук, і з нитки цієї сірої, з мотуззя кропив’яного можна буде зіткати хіба що нашийник для пса, що виє безперестанку.