СКОВОРОДА Григорій Савич – Сад божественних пісень
Бо серцем хто брудний, не може Бога уздрiть И до мiсць отих земний не здолає долетiтъ. … Бог сина свого однородженого послав у cвiт, щоб ми з нього жили» [9]. … Чи хто мене вiд тебе зможе вiдвернуть, А чи вогонь iз неба схочу я задуть? … Веселicть сердечна – це ведро [162] неба ясного, Коли преминув морок, шум вiтру мирського.