Микола Олійник – Леся
— А що буде, таточку? … — Він переніс Лесю на стілець перед фортепіано і зупинився, чекаючи, що буде далі. … Що ж воно буде? … — Що ж, нехай так і буде, — … Що буде потім? … — Гадаю, що й це буде нам під силу, — … — Що будемо робити, Олю? … Бо що оті буденні слова про красу! … Що ж, нехай буде й так.